Коли зустрічаєш людей, які, здається, постійно переймаються тим, як зібрати кошти, де закупити, відремонтувати, як відправити на фронт найнеобхідніше, а потім знову і знову — зібрати-купити-відправити, то надія посилюється. Надія на те, що, попри всі негативні твердження і прогнози, волонтерський рух не згасає. Бо ж підтримка тилу аж до кінця війни не повинна ослабнути, хоч як би важко було. Бо там, у фронтовому пеклі, у сотні разів важче.

Чи не весь мікрорайон Лезневе прийшов провести в останню путь мужнього воїна, прекрасну людину — Михайла Вощину.

Як живе вона тепер, чим наповнене її серце і над чим трудиться її душа. 
Хочу розповісти вам про свою сестричку, відому українську художницю Валентину Михальську.

Без перебільшення, в долі Віктора Михайловича Шарапова культура посіла вагоме та дуже знакове місце. Вона була прихильною і дала можливість не лише реалізувати творчий потенціал талановитому музиканту, а й проявити себе хорошим керівником, вмілим організатором, який донині любить свою роботу і живе нею. Бо тут все рідне і все таке близьке за багато років праці... Яка надихає і напоює душу, даючи наснагу творити далі.

«Село Гелетинці — мала батьківщина Григорія Храпача» — тема Дня пам’яті, приуроченого 10-ій річниці з дня смерті поета і прозаїка, члена Спілки письменників України, музиканта, художника Григорія Яковича ХРАПАЧА, який відбувся в рамках обласного туру пам’яті «Син Прибузької землі», що стартував у березні цього року.