Фотографія пресофіцера полку «Азов» Дмитра Козацького (позивний «Орест»).

Телефонує сестра з Одещини: «Скажи щось добре…». Телефонує давній знайомий із Харківщини, котрий вперто не хоче виїжджати зі свого поруйнованого і пограбованого окупантами села, і також: «Скажи щось добре…». Зустрів однокласника, котрий дивом вихопився якимись польовими дорогами-стежками з окупованого Бердянська: «Скажи щось добре…»

Гифки “Свечи горят“ (38 шт)

Нема у світі більшої втрати, нема на землі невимовнішого горя, пекучішого болю, ніж батькам хоронити своїх дітей...

Лікарська династія Півників-Гордіїв розпочалася 21 серпня 1956 року, коли, після закінчення Київського медичного інституту, на посаду головного лікаря протитуберкульозного диспансеру, призначили Півника Федора Григоровича.

Доволі часто роботу сапера порівнюють із ювелірною, бо тут точність та виваженість і справді на вагу золота. Адже один хибний крок може коштувати найціннішого… Та професіоналізм і досвід наших бійців ДСНС у їхній роботі дозволяють максимально якісно виконувати поставлені завдання. А їх, очевидна річ, вистачає, бо розміновувати українські землі, сантиметр за сантиметром, доведеться ще дуже довго.

Юрій Ткач і Микола Бордей у селі Терни Донецької області.

Вони могли залишатися за кордоном, не полишаючи високооплачуваної роботи, можливості зустрічати кожен новий день у спокої, подалі від того жахіття, що розповзалося Україною. Польські роботодавці відмовляли Юрія та Миколу від поїздки додому, мовляв, чи варто кидати комфортне місце, хорошу платню, щоб поміняти все це на ризик, важкі випробування… Та в перший же день, дізнавшись, що росія масштабно атакує Україну, Юрій Ткач і Микола Бордей, жителі сила Клинове на Городоччині, вирушили в напрямку українського кордону.