Старшим жителям Старосинявщини та Летичівщини добре відоме ім’я Миколи Юхимовича Задорожного, адже саме йому на посаді секретаря райвиконкому, пізніше – заступника голови райвиконкому, голови селищної ради в Старій Синяві випало дбати про розбудову краю, про забезпечення належної роботи виробничих підрозділів, колгоспів, контролювати різні напрями життєдіяльності території. У далекі 60-ті роки такі посади могла обійнята лише дуже відповідальна, порядна людина, мудрий керівник, наділений талантом організатора. Той період у житті області також був позначений територіальною реформою, утворенням нових районів, селищ. І, перебуваючи біля витоків таких змін, Микола Задорожний залишався вірним головному прагненню – залишити добрий слід на землі.

Хмельничанину Руслану Мокрицькому – 32. Коли почалася повномасштабна війна, він продав свій бізнес та пішов захищати Україну. Військовий досвід здобував за кордоном, відшліфовував – у боях. Між бойовими виїздами почав знімати кулінарні відео, щоб емоційно розвантажуватись. Продовжив таку практику під час реабілітації після поранення.

Завідувачка відділення ультразвукової діагностики Хмельницької міської лікарні, лікар вищої категорії Лілія Непеляк улюбленій справі присвятила 25 років, а 15 років тому їй довірили керувати колективом одного з потужних підрозділів. Які здобутки діагностів, яка сучасна техніка нині сприяє діагностувати хворих? Наша розмова з Лілією Володимирівною.

Артур Панютін, який навчається у п’ятому класі Кам’янець-Подільського ліцею № 5 посів перше місце в обласному конкурсі науково-дослідницьких, винахідницьких та раціоналізаторських розробок за створення робота-розмінувальника.

Нещодавно трудовий колектив Китайгородської сільської ради у Кам’янець-Подільському районі централізовано передав частину заробітної плати на допомогу українським захисникам. «Ці кошти спрямуємо на адресну підтримку військовослужбовців з нашої громади. Звернення є завжди, адже на війні ресурси швидко закінчуються, – розповідає сільський голова Юрій Безродний. – Спорядження, амуніція, спальники, продукти харчування, засоби гігієни, медикаменти тощо – все це на постійній основі наша громада передає військовим. І коли на позиціях потрібні були буржуйки та генератори, ми також передали їх воїнам-односельчанам. Крім того, в селах нашої громади систематично готують ситні страви на схід: печуть солодощі, ліплять вареники, консервують, зносять продукти. Також наші жителі плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки».