Нещодавно жителька Михнівського старостинського округу Ізяславської громади Марія Йосипівна БОДНАРУК приймала щирі вітання й теплі побажання з нагоди свого дня народження. Її життєва книга – джерело великої мудрості, в кожному розділі та на кожній сторінці – чимало пережитих подій, спогади про людей, яких довелося стрічати на своєму шляху, а також безцінного досвіду жінки-довгожительки.
«103 роки – це довгий і тернистий життєвий шлях із злетами та падіннями, 103 роки – це море сліз радості та горя, 103 роки – це мільйони хвилин розчарувань і віри у краще майбутнє, 103 роки – це ціла епоха, ім’я якої – Марія Йосипівна!» – з гордістю розповідають про ювілярку в Ізяславській міській раді.
Тож у такий світлий день до її оселі завітали жителі села, а також староста Михнівського старостинського округу Зоя Франкова. Надзвичайно зворушена такою увагою Марія Йосипівна з вдячністю приймала теплі вітальні слова та подарунки. Бо як же інакше, виявити повагу та вдячність іменинниці за її життєвий шлях, за те, що надихає інших своїм прикладом – жити, вірити в краще та знаходити в собі сили долати труднощі. Відрадно, що жінка, незважаючи на поважний вік, залишається усміхненою і натхненною, доброзичливою господинею дому, яка з радістю стрічала гостей. Які, до речі, розповіли, що, на перший погляд і не скажеш, що ця поважна пані святкує свій 103-й день народження.
Марія Йосипівна народилася в 1921 році в простій селянській сім’ї, де знали ціну дуже важкої праці на землі й шматка хліба. Їй довелося пережити колективізацію, голодомор, Другу світову війну та найбільшу її трагедію – смерть сина. Всю свою трудову діяльність провела в колгоспі на різних роботах та у рільничій бригаді.
У пам’яті довгожительки збереглися події власного життя, історія Ізяславщини та спогади про людей, з якими чимало довелося пережити та які вже відійшли за межу вічності. Непроста доля цієї жінки, як і той історичний період, що вона прожила. Та воля до життя, любов до праці, природжений оптимізм були їй вірними супутниками.
Зараз, на схилі літ, довгожителька оточена турботою своїх рідних і близьких – сина, онуків та правнуків. Для Марії Йосипівни вони – найбільша гордість і радість, тішиться їхніми успіхами та здобутками, радо розповідає про кожного з них, ведуть далі в Ізяславській міській раді й додають, що для своїх рідних, іменинниця – наймиліша, найрідніша, найдорожча, найкраща у світі. Навчила їх бути працелюбними, поважати людей, любити життя, цінувати кожну його мить. Вона є справжньою берегинею сімейних традицій, тепла та затишку в родині. Тож усією душею прагнуть, аби ще довго жила Марія Йосипівна, аби вони мали куди приїжджати, знову і знову турбуватися про неї, ходити по рідній землі, де народилися та набиралися сил. Адже родина – це найголовніше. На превеликий жаль, таку поважну дату затьмарює російсько-українська війна. Але ми обов’язково переможемо, мир та злагода запанують на нашій землі!
На прощання присутні гості побажали довгожительці зберігати таку ж іскру і радість до життя та приймати гостей і в 110 років.
Gismeteo 
