Курси валют

Сьогоднішній співрозмовник АрміяInform — донедавна начальник штабу, а нині командир Хмельницької бригади територіальної оборони підполковник Валентин Бігус. Він розповів про формування в регіоні бригади територіальної оборони, про завдання, що покладені на підрозділи ТрО, особливості проходження служби у військовому резерві. Офіцер пояснив, хто і за яких умов може стати до строю, де визначено місця постійної дислокації, а також торкнувся проблем комплектації первинного ядра управління бригади та батальйонів.

— Валентине Леонтійовичу, на початку розмови розкажіть нашим читачам, що таке територіальна оборона, для чого вона потрібна?

— Територіальна оборона — це система національного спротиву, потужний, міцний, всеохоплюючий державний, національний кулак, що може стримати зазіхання будь-якого агресора. Уявіть настрій противника, якого, крім підготовлених і добре навчених регулярних військ і сил, зустрічає тотальний опір озброєних і вмотивованих патріотів-українців у кожному регіоні, місті, селі, вулиці, в кожному будинку і квартирі. Якщо між наших щільних шеренг, колон, бойових порядків не буде й шпарини у вигляді поживного ґрунту антиукраїнськості чи «рускаваміра» — загарбник не матиме шансу на успіх. Ба більше, тоді і вторгнення не буде! Наше головне призначення в разі прямої агресії — оперативна мобілізація сил і засобів для захисту та оборони стратегічно важливих об’єктів інфраструктури в регіоні відповідальності і виявлення та протидія ворожим диверсійним групам.

Відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» у 2022 році в державі будуть сформовані військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України. На сьогодні основу територіальної оборони України становлять 25 бригад ТрО в кожній з областей та Києві. Одну з бригад створюють на Хмельниччині.

— Яким є стан справ з розміщенням основних підрозділів і управління бригади, чи вже визначилися з їхніми пунктами постійної дислокації?

— За штатною структурою в Хмельницькій області ми маємо чотири окремі батальйони, які дислокуються в Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Старокостянтинові та Шепетівці. Станом на сьогодні управління бригади і Хмельницький батальйон базуються на фондах одного з навчальних закладів профтехосвіти обласного центру. Схожа ситуація і з батальйоном у Старокостянтинові — там теж територія і приміщення Міністерства освіти і науки України. У Шепетівці — фонди одного з об’єктів Міноборони. У місті Кам’янець-Подільський наш підрозділ розгорнувся на території, яку раніше використовували нацгвардійці. Наразі по Хмельницькому і Сатрокостянтинову триває процесуальне узгодження дозвільних паперів, і після проведення майнової комісії ми зможемо на законних підставах використовувати фонди цих закладів. Ми маємо повне розуміння, підтримку і сприяння в цих питаннях представників державної влади, місцевого самоврядування, дирекції навчальних закладів.

— Валентине Леонтійовичу, який стан казарменно-житлового фонду цих об’єктів? Ви там тимчасово, через пришвидшення темпів формування ТрО в країні, чи це будуть постійні локації підрозділів?

— Ми зайшли на об’єкти, які вже сьогодні готові до експлуатації і не потребують капітальних вкладень. Скажу більше, приміром управління бригади на фондах згаданого вище навчального закладу профтехосвіти базується там вже з весни минулого року. Зокрема, навчальними зборами резервістів оперативного резерву бригади у червні 2021 року ми керували вже звідти. Сьогодні залишається актуальним лиш питання облаштування цих територій та приміщень надійним зв’язком, системою охорони, сигналізації, надійного зберігання озброєння та боєприпасів, військової техніки та майна.

— Як відбувається процес комплектування бригади особовим складом, чи є тут проблеми?

— Станом на 1 лютого наша бригада за штатом мирного часу вже укомплектована постійним особовим складом на 70%. Ми не припиняємо процес якісного підбору кадрів, люди щодня десятками приходять на співбесіду. Наголошую — це організаційно-управлінське і командне ядро батальйонів і бригади. Його формують військовослужбовці, які уклали контракт зі Збройними Силами України. Вже після ми відбиратимемо з числа цивільних осіб тих кандидатів, хто виявить бажання укласти контракти для проходження служби в резерві ТрО.

У складі Сил ТрО є кілька компонентів. Перший — це штат мирного часу чисельністю 10 тис. осіб. Це професійні військові, які несуть службу за контрактом у Силах ТрО. Вони формують організаційно-управлінське ядро батальйонів та бригад. У середньому за штатом мирного часу в кожному батальйоні має бути близько 50 кадрових військових, а в бригаді — 90–120 осіб.

Другий компонент — це штат особливого періоду. Який сумарно становитиме понад 130 тис. осіб. Це — цивільні громадяни, які пройдуть відбір і укладуть контракт про службу в резерві ТрО. Їх буде до 600 у складі батальйону. Вони перебуватимуть під командуванням військових. Держава закріпить за ними зброю, проводитиме навчання і злагодження.

Третій компонент, який передбачено законом, — це добровольчі формування територіальних громад. Вони можуть бути створені в тому випадку, якщо таку ініціативу проявить командування Сил ТрО. А Головнокомандувач ЗСУ ухвалить відповідні рішення.

Проблеми є, і вони типові і характерні як для Хмельницького, Шепетівки, так і для інших регіонів.

Перше: віковий ценз — проблема. Друге: 100 відсотків кандидатів на посади повинні мати досвід військової служби — проблема. Важко сьогодні знайти бухгалтера чи діловода, якому 35 і більше років, з досвідом військової служби і з професійним стажем. А посад для цивільних, які проходили би службу в бригаді як працівники ЗСУ, у нашому штаті немає.

 Друге — суворий медичний відбір, кому за 40 років. Вони повинні пройти військово-лікарську комісію. Наш досвід такий — з десятка таких кандидатів, яких я після співбесіди забрав би ще «вчора», лиш один є придатним. Розумію лікарів, вони мають свої накази й інструкції. Та все ж, на мою думку, для категорії військовослужбовців організаційного ядра бригад і батальйонів ТрО, ці вимоги до стану їхнього фізичного здоров’я варто було б спростити.

Третє — проблема з переведенням до нас потенційних кандидатів з інших військових частин. От приїхав до мене офіцер з бойовим досвідом участі в АТО/ООС і каже: «Хочу до вас у бригаду. У мене влітку 2022 року закінчується контракт. Певно, буду звільнятися, та якщо візьмете в ТрО, то готовий продовжити військову службу». Спілкуємось, вивчаю кандидата, він мені підходить, пропоную посаду, даю відношення, тиснемо руки, відмовляю іншим таким, як він. А наступного дня цей офіцер телефонує мені і каже, що командир не відпускає. У подібній ситуації головну роль все ж має відігравати бажання людини, яка планує продовжити ще на п’ять років військову службу чи завершити свою кар’єру. Вони ж не йдуть в іншу армію, вони далі служать у Збройних Силах України.

— Пане підполковнику, як ви проводите рекрутингову кампанію, до яких форм і методів вдаєтеся, щоб якісно і вчасно виконати план із комплектування військовослужбовцями вакантних посад?

— Ми, військовослужбовці бригади, голова ОДА із заступниками, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки використовуємо першу-ліпшу нагоду, аби донести краянам інформацію про важливість, роль і місце територіальної оборони в системі національного спротиву та боротьби регіону і України в цілому за свою цілісність та незалежність. Тому в соціальних мережах, на телебаченні, по радіо, під час масових громадських заходів постійно розповідаємо, наголошуємо і закликаємо разом боронити свій край, свою домівку.

Дуже ефективним у рекрутингу, як показує наш досвід, є метод власного прикладу з використанням кола друзів і знайомих. Основний кістяк — колись, десь разом воювали, служили, вчились, у госпіталі познайомились чи товариш товариша порадив-підказав.

Наш ворог підступний, тут немає чого доводити, свідченням цього є восьмий рік російсько-української війни. Ми чекаємо у своїх щільних лавах усіх і кожного, хто готовий і хоче допомогти Україні не просто вистояти, а перемогти.