Розмова з Максимом Шелепалом і Вікторією Калагур відкриває цікавий погляд на те, чому молоді люди вирішили проживати в селі, і чим приваблює їх сільське господарство.
Можливість досягати вищого
— На останніх курсах Хмельницького університету управління і права я навчався дистанційно, адже через коронавірус більшість вишів змушена була перейти на таку форму викладання предметів. І саме тоді почав серйозно замислюватися над майбутнім місцем роботи, — розповідає Максим Шелепало. — У моєму селі Соломна на Волочищині багато місцевих жителів працюють у сільському господарстві. Тут трудиться водієм зерновоза і мій рідний брат Вадим.
Наше підприємство успішне і, головне, є дуже хороша можливість професійного розвитку для кожного працівника. Тож, ще навчаючись в університеті, вирішив розпочати стажування в сільському господарстві з перспективою влаштуватися на постійне місце роботи.
Мабуть, на той час я був наймолодшим у колективі, адже мені виповнилося 19 років. Спочатку опановував бухгалтерську справу, а згодом запропонували посаду диспетчера, — продовжує розповідь Максим. — Дуже знадобилося знання комп’ютера, а застосування у практиці нових комп’ютерних програм сприяє все більшій зацікавленості. Роботу диспетчера не назвеш монотонною та нудною, навпаки, новації дають можливість прагнути і досягати вищого.
Вже понад два з половиною роки працюю в господарстві і жодного разу про це не пожалкував. Якщо відверто, не розумію людей, які будь-що намагаються прижитися в місті. Винаймати квартиру, отримувати невелику зар-
плату — як результат вони ледве зводять кінці з кінцями.
У тому, що я живу в Соломній, поряд з рідними, отримую хорошу зарплату, маю улюблену роботу, бачу велику перевагу. І для культурного відпочинку в селі чимало можливостей. А ще — свіже повітря, екологічно чисті продукти з власного городу. Мені особливо приємно, що з колегою Максимом Корецьким у нас багато спільних інтересів і поза роботою. Обидва полюбляємо риболовлю, займатися спортом, зокрема волейболом, футболом. У селі для цього є всі можливості. Є й Інтернет, необхідний як для роботи, так і для спілкування в соцмережах. Своє село Соломна, кажу відверто, я не проміняю на жодне місто.
Дівчина з ім’ям Перемога
Мабуть, як і кожна дівчина, Вікторія дуже любить квіти. Особливо — весняні. Тому, зізнається, весна — її улюблена пора року.
— З нетерпінням чекаю, коли вже настануть справжні сонячні дні. Бо як бачиш, що прокидається природа, яку красу дарує нам, то й настрій змінюється. Особисто для мене весна асоціюється з оптимізмом, позитивом і передчуттям хороших змін, — ділиться Вікторія.
Недаремно батьки назвали доньку цим чудовим ім’ям, яке означає перемогу. Бо цілеспрямована, рішуча, наполеглива Вікторія Калагур завжди націлює себе на перемогу, на успіх, який створює своєю працею. Вона успішно закінчила Хмельницький економічний університет, а пізніше поставила собі за мету й отримала диплом Вінницького аграрного університету.
Майже п’ять років тому Вікторія прийшла працювати на Остапковецьку молочнотоварну ферму на Городоччині. Освоювалася, заглиблювалася в роботу і тепер вона — одна з кращих спеціалістів.
— Скажу відверто, мені дуже пощастило з колективом. Працювати поряд із добрими, порядними, небайдужими людьми — це, думаю, для кожного новачка найбажаніший подарунок. За п’ять років я переконалася, що мій вибір був правильним.
По-перше, робота лаборантом цікава, — продовжує розповідь дівчина. — На нашій фермі свого часу встановили сучасне обладнання — доїльний зал, молокопровід, холодильники — від відомих іноземних виробників. І початок, і завершення доїння контролюється автоматично, всі дані, по кожній корові, бачимо в комп’ютері. Завдяки комп’ютерним програмам можемо визначити, скільки літрів молока дає кожна з корів, з’ясувати інші важливі дані. Як лаборант, я визначаю якісні показники молока: жирність, кислотність, вміст білка, інші. Крім того, допомагаю колегам проводити ідентифікацію поголів’я, маркування телят.
На фермі сусіднього села працює моя мама — Ольга Олександрівна. І дуже приємно, що професійні інтереси нас ще більше зближують. Буває, мене запитують, чи хотіла б перебратися до міста. Мовляв, єдина донька у батьків, рідні, чим зможуть, допоможуть. Ні, мені комфортно в селі. Я самодостатня, маю цікаву роботу, все влаштовує.
Поза роботою Вікторія займається вирощуванням квітів, багато читає художньої літератури. Завдяки її привабливій зовнішності, гарній статурі одне з модельних агентств запрошує Вікторію на демонстрацію одягу. Різнобічні інтереси наповнюють життя цікавим змістом, переконана дівчина з ім’ям Перемога.
Gismeteo 
