Кілька років тому в Україні було зафіксовано найбільшу родину, яка складалася майже зі 350 чоловік. Подібні речі є доволі рідкісними, адже лише поодинокі сім’ї, в силу найрізноманітніших причин, наважуються народжувати більше трьох дітей. Справа не лише в тому, щоб народити, а й гідно зростити дітей і виховати у найкращих традиціях повноцінної, люблячої і турботливої родини. Робін Скіннер, один із засновників психотерапії, писав, що вирости у справді здоровій сім’ї – це справжня удача із удач. Це, без перебільшення, стосується багатодітної родини Тетяни та Сергія Шкуранів із Ганусино, які працюють на Понінківській картонно-паперовій фабриці.
Обоє із подружжя зростали у великих родинах – і Сергій, і Тетяна мають по дві рідні сестри. Кожна з Тетяниних сестер народила по три дитини, вже і одна з племінниць підтримала гарну родинну традицію щодо трьох діточок. Таки справді здійснено народний вислів: «Бог любить трійцю».
Так розпорядилася доля, що троє перших діточок у Сергія і Тетяни народжувалися майже щороку після весілля. А ще двох подружжя запланувало народити трохи пізніше, аби було до кого на старість голову прихилити. Знаменно, що троє діток Шкуранів народжені у лютому, тож цей період багатий у родині на гостини і гарні події.
Всі п’ятеро дітей цієї дружної родини зростають у любові, з почуттям відповідальності і підтримки ближнього. Діти навчені не гонитися за популярними і модними в їхньому середовищі речами, вони більш віддають перевагу простоті і практичності. Якщо телефон, то з хорошими функціями і не обов’язково за «всі гроші світу».
Дітей силоміць не змушують до роботи, не практикувався в родині і вимушений догляд за молодшими, як це частенько буває у багатодітних родинах. Батько сімейства підлаштовує свій робочий графік, аби допомогти дружині з малечою, допомагає бабуся і сестра дружини, з якими вони мешкають на одному обійсті. Батько Тетяни, який помер дуже рано, все ж встиг побудувати просторий дім, у якому вистачає місця великій родині. На сімейні посиденьки лише найближчої рідні, зазвичай, збирається понад 20 чоловік, і всім вистачає доброго слова, тепла, родинного затишку.
Дівчатка з цієї родини знають, що городні роботи тримаються на них, адже бабуся вже старенька, а маму потрібно берегти після важкої операції. Проте кожна дитяча робота обговорюється і оплачується, поміж сімейством існує такий негласний, товарно-грошовий договір. За успіхи у навчанні та допомогу з хатньої роботи доньці Вероніці придбали гель-лампу, і тепер вона готує себе до роботи у сфері краси та догляду.
З розповідей мами Тетяни дізнаємося, що все ж трохи важкувато дається і батькам, і дітям навчання, онлайн-уроки. Діти Шкуранів більш звичні до селянської праці, аніж гризти граніт науки, та ще і в такій, здебільшого не контрольованій, дистанційній формі навчання. Зате без примусу і оплат всі діти полюбляють практичне виконання робіт, як-от догляд за тваринами, чи щось по господарству. А ще із задоволенням готують смаколики до різноманітних шкільних ярмарків і благодійних заходів, є у дітей і свої, сімейні рецепти, які вони ж придумали і тримають у секреті. Крім того, у цій родині дуже люблять котів, і всі пристосування для нехитрих котячих розваг і пустощів приготовлені дітьми власноруч, тож голка з ниткою, ножиці і молоток зі цвяхами лежать у хаті на видному місці.
Кожен самостійно обирає майбутню професію, і батьків тішить те, що діти закладають у своє майбутнє еквівалент практичності, фінансової незалежності і віддачі. Донька Вероніка практикується серед ровесниць у сфері догляду та краси, син Олег розуміється на ремонті комп’ютерної техніки, Тетянка більш полюбляє справжні жіночі справи – готувати і шити, Віталій починає реалізовувати свій потенціал майстра на всі руки.
Нещодавно найстарший Олег вступив до Житомирського автодорожнього технікуму. Місце навчання вибирав з розумом – аби недалеко від дому, і освіту та навички, гостро затребувані у реальному житті, здобути. Він – майбутній фахівець з архітектури і містобудування, а це – ой, як знадобиться нашій країні в роки післявоєнної відбудови.
Родина, навіть зважаючи на те, що багатодітна, живе без соціальних виплат і допомог. Сергій завжди мав офіційне працевлаштування, багато років працював на Понінківській картонно-паперовій фабриці, у Тетяни менший трудовий стаж, адже більше часу приділяла вихованню дітей. У позаробочий час тато завжди знаходить призначення своїм невтомним працьовитим рукам, зазвичай спеціалізується на будівельних роботах, аби забезпечити родину бажаними і необхідними речами. Зірочок із небес не хапають, кожен чітко розуміє запити і нагальні потреби родини, тож і вимоги в дітей відповідають можливостям батьків. Берегинею домашнього вогнища залишається дружина, подруга, порадниця і помічниця, матуся, яка народила і готує до дорослого, самостійного життя своїх 5 кровинок.
За клопотанням дирекції та колективу ТОВ «ПКПФ-Україна» Тетяну Степанівну Шкуран представлено до відзначення державною нагородою України з присвоєнням почесного звання «Мати-героїня».
Дякуємо за гарний приклад виховання, бажаємо здоров’я і гарної долі, щасливого життя під переможним мирним небом України.
Gismeteo 
