В очах цих людей навіть без слів можна прочитати велику тривогу, біль і розпач. І чим менше часу залишається до 2 квітня, тим сильнішим стає їхній неспокій. Саме цього дня на сесії Теофіпольської селищної територіальної громади винесуть вердикт: залишатиметься школа в селі, чи її зачинять назавжди. Допоки ж сільські громади стукають у різні двері, хочуть, щоб їхній голос почули ті, від кого залежить доля дітей, доля села.
КРИК ПРО ДОПОМОГУ
Шукають підтримки та розуміння й батьки учнів Строківської школи. Вони запросили на зустріч помічника народного депутата Сергія Лабазюка, вихідця з Теофіпольщини – Сергія Ковальчука, а також депутата обласної ради Віктора Лебединського.
«Ця зустріч – крик про допомогу, – каже директор школи Валентина Кирилюк. – Ініціаторами стали батьки. Образливо, що «вгорі» намагаються цю проблему подати як зацікавленість педагогів, які позбудуться роботи. Це не так. Ми, насамперед, переживаємо за своїх дітей. Знаємо кожного: у кого які хвороби, улюблені страви, заняття, в якій сім’ї виховується дитина. І до кожної у нас свій підхід. Батьки розуміють, що такого ставлення в інших закладах не буде, бояться цькування, якого часто зазнають сільські діти в міських школах.
У нашому закладі створені прекрасні умови, є все необхідне для того, щоб надавати, якісні знання, працюють гуртки. В педагогічному колективі , немає пенсіонерів, впродовж п’яти років ніхто з вчителів не був на лікарняному. Діти отримують належні знання, і нашу любов».
Зустріч у строківській школі
– Ми були просто шоковані, коли на сайті побачили проект рішення про закриття школи в Строках. У мене троє дітей, як уявлю, що маю свого першачка рано-вранці підняти, відправити хтозна-куди, сльози душать. Хіба це хороші умови, коли нашим дітям пропонують навчатися в другу зміну, бо автобусів для перевезення не вистачає?! Хіба це турбота про якісні знання? Це – знущання, – каже Людмила Квасюк.
– У школі перекритий дах, є твердопаливний котел, прекрасний спортзал, класи. Матеріальна база – не гірша, як у Теофіпольській школі №2. Чому це все треба знищити і кинути дітей в чуже середовище? Навіщо навчання в дві зміни, коли на місці зручно, якісно? – додає Людмила Птащук.
– Моя донька зламала ключицю, три місяці була в лікарні. І класний керівник займалася з нею після уроків, щоб могла наздогнати, засвоїти матеріал. Займалася безкоштовно, жертвуючи особистим часом. Думаєте, вчителі з теофіпольської школи стали би цим перейматися? Навряд чи. Колектив учителів у Строках – прекрасний. Це віддані професії люди, які справді люблять дітей, – чуємо аргументи ще однієї мами.
Батьки учнів проти закриття школи у Строках
Але, на превеликий жаль, подібні аргументи, кажуть учасники зібрання, не діють на керівника громади Михайла Тененева. Жителі Строків сподіваються, що депутати селищної ради від партії «За Майбутнє» і «За конкретні справи» не підтримають вбивче рішення як для школи, так і для всього села. Віктор Лебединський пообіцяв людям, що представники їхньої політсили 2 квітня не голосуватимуть за закриття цього закладу.
ПОЧИНАТИ – З НАПОВНЕННЯ БЮДЖЕТУ
– Законодавча база дозволяє, щоб школа, як ваша, де навчаються 46 учнів, працювала. Державні кошти в ремонт не вкладалися. Мабуть, варто подумати, на чому могли би зекономити – на енергоносіях, зарплаті чи іншому, але закривати школу не можна! Бодай залишити початкову! – каже депутат обласної ради. – Чи готові інші школи надавати кращі послуги, ніж у Строках, якщо кількість учнів у класі зросте, скажімо, на 20 чоловік? Чи готові вчителі до таких навантажень? – також треба врахувати. Треба починати зміни не із закриття шкіл, а з наповнення бюджету, – наголошує Віктор Лебединський.
– Насамперед, – провести інвентаризацію землі, з’ясувати, розібратися, чому одні сплачують за оренду землі, інші – ні, або ж – мінімальну (символічну) плату. Наповнити бюджет, а вже потім братися за оптимізацію шкіл. Нині ж вивільнення персоналу закритих шкіл обернеться втратою для місцевого бюджету приблизно в три мільйони гривень, які надходили як податок з доходів фізичних осіб.
Оптимізацію необхідно проводити поступово і, головне, обдумано. Щороку можемо закривати 1-3 неперспективні, малокомплектні школи, але не 22 водночас, як пропонує Михайло Тененев, – висловлює думку Віктор Лебединський.
Громада повірила на виборах кандидату Михайлу Тененеву, який обіцяв мораторій на закриття шкіл на два роки, дала йому можливість сісти у це високе крісло. Але вже кілька місяців – гірке розчарування. Недаремно на цих зібраннях люди не стримують своїх емоцій і порушують питання: як відкликати кандидатуру Михайла Тененева, який не виправдовує сподівання людей?
Підписи протесту
Цього ж дня за захистом до депутата обласної ради приїхали й представники села Колісець. Кажуть, їхнім розчаруванням також немає меж. А представники громади сіл Ординці, Турівка шукали підтримки в народної депутатки від «Слуги народу» Олени Копанчук і наголошували, що голова громади не хоче чути людей.
– В Ординській гімназії навчається 50 дітей, крім того, в приміщенні працює дитячий садочок, де зараз 15 вихованців. Приміщення нове, двоповерхове. Є два комп’ютерні класи, Інтернет-мережа, спортивний зал і майданчик. Діти забезпечені гарячим харчуванням, – розповідає Ніна Чернега. – Ординці віддаляють від колишнього райцентру 25 кілометрів, від опорних шкіл – понад 12 кілометрів. Дорога до цих шкіл в аварійному стані. Перевезення такими розбитими дорогами, – наголошує вона, – це страшна небезпека.
Розповідають люди, що в період сильного снігопаду їхні дороги майже тиждень залишалися нерозчищеними. «Ні доріг, ні транспорту для підвезення школярів – за це керівник громади не подбав, – акцентують увагу. – Нашим дітям пропонують навчатися в дві зміни, бо автобусів не вистачає. Це що, краще для них?
«Як альтернативний варіант розв’язання проблеми, пропонуємо створити на базі Ординецької гімназії філію опорної школи, де б навчалися діти з Ординець, Мошарівки, Василівки, Михиринець, Борщівки, Великого Лазучина.
У разі ігнорування нашого звернення відмовляємося від навчання у запропонованих опорних школах і переведемо своїх дітей до Кошелівського ліцею, що на Красилівщині, найближчого закладу освіти до нашого села – 6 кілометрів. На Красилівщині теж іде оптимізація шкіл, але за 5 років там закрили лише дві школи», – пишуть в офіційному листі до Михайла Тененева.
А ЯКБИ КЕРІВНИКИ БУЛИ НА НАШОМУ МІСЦІ?
– Хіба 28-30, а то й більше учнів в класі це нормально? Про яку якість знань іде мова, якщо на кожного припадатиме півтори хвилини вчительської уваги? – запитують батьки учнів Турівської школи. – От якби «реформатори» опинилися на нашому місці. Чи приймали б такі рішення?
На перше вересня 2021 року в Турівці має бути 65 школярів. Гарне приміщення, хороший ремонт, на який не витрачали ні копійки державних коштів, комп’ютерний клас, Інтернет. Словом, є всі умови, щоб забезпечити високий рівень знань. Недаремно окремі батьки з Теофіполя вважають за доцільне возити дітей на навчання сюди, в сільську школу, де до кожного учня свій підхід, де займаються з дітьми без репетиторства, наводять приклад наші співрозмовники. – Не треба селу ФАП, не треба Будинку культури, не треба школи. За цим їдьте, ідіть, повзіть (хто як може) кудись, до когось. У гонитві за економією і справді втрачається здоровий глузд, людяність. Економія на нашій школі ситуації не врятує. Дуже боляче, що школи стали кісткою поперек горла керівнику громади, – кажуть люди.
Саме у гонитві за економією представники влади навіть не згадують про комфорт дітей, хоч від цього залежить їхнє здоров’я та бажання навчатися. У кожному з сіл, де планує Михайло Тененев закрити освітні заклади, ставлять питання: може, є у нього свої, їм невідомі, інтереси? Може, треба, щоб в усіх цих населених пунктах за п’ять років його керівництва залишилася лише земля, з якої можна пожинати величезні прибутки?
ІДЕ НА РЕКОРД
Подібних міркувань буде все більше, бо галопуюче закриття шкіл, без конкретного плану соціального розвитку сіл, підвищення рівня життя сільського населення, не матиме ні розуміння, ні виправдань.
А допоки план Михайла Тененева – закрити два десятки шкіл – претендує на своєрідний рекорд в області, який, безперечно, «прославить» керівника новоствореної громади.
Правда, «привітати» особисто Михайла Михайловича з цим «досягненням» не змогли. Для газетярів обласного видання він не виділив і п’яти хвилин свого часу. Через секретарку передав, що зустрінеться з журналістами лише після того, як Олена Копанчук поспілкується з представниками громад. Важко пояснити, чому саме таке рішення визріло в керівника, але воно не робить йому честі. Тим паче, що вже за кілька хвилин він взагалі «загубився» у коридорах влади. Тієї влади, якою наділили його земляки-теофіпольці. З висоти якої, мабуть, і справді, Михайло Тененев нікого не чує.
Gismeteo 
