Історія знає чимало прикладів країн, які зміцнили свою економіку, зробивши ставку на оборонно-промисловий комплекс. “Оборонка” дійсно може стати тут серйозним драйвером, але тільки в поєднанні з грамотним плануванням і раціональним використанням ресурсів.
Україна, перебуваючи п’ять років в стані війни, мала чимало передумов для обрання такого шляху розвитку, тим більше, що обставини прямо підштовхували до серйозного завантаження і модернізації вітчизняного ВПК. Але, на жаль, як і в інших сферах, корупції уникнути не вдалося. Незважаючи на те, що чиновники різних рангів і особисто президент невпинно твердять про необхідність зміцнювати обороноздатність країни, ми не бачимо якихось вражаючих досягнень у військовій промисловості. Якщо якісь успіхи і є, то вони відверто загубилися в інформаційному просторі на тлі численних корупційних скандалів в оборонному секторі.
Усе ускладнюється тим, що система оборонних замовлень і загальна картина стану ВПК надійно приховані держтаємницею, і про реальну ситуацію можна тільки здогадуватися. Однак, якщо ретельно пошукати, то і в відкритому доступі можна знайти цікаві документи, які деякою мірою проливають світло на стан справ в оборонному секторі. Наприклад, звіти Державної аудиторської служби України (колишнього КРУ).
Вирок: безгосподарність
Наприкінці минулого року Управління західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області опублікувало аудиторський звіт про діяльність ДП «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» (Кам’янець-Подільський). Це оборонне підприємство входить до концерну Укроборонпрому, має стратегічне значення для економіки і обороноздатності держави. Завод спеціалізується на виробництві озброєння і комплектуючих, основною продукцією є 30-мм гармати ЗТМ-1 і ЗТМ-2. Це сучасні аналоги радянських гармат 2А72 і 2А42. Ними комплектують бронетехніку: БМП-1У «Шкавл», БТР -3У, БТР-4 «Буцефал», БМД-1, БМД-2 та інші бронемашини.
У звіті аудитслужби вказується, що протягом 2017-2018 рр. з ініціативи керівництва заводу прийнято рішення виробляти продукцію без попередніх замовлень і не маючи на руках ніяких контрактів. Внаслідок цього, 70 гармат ЗТМ-2 в стані готовності 65 відсотків мертвим вантажем осіли на складах підприємства. На цей процес було витрачено близько 18,5 мільйона гривень. «Інакше як нераціональним використанням ресурсів це не назвеш, якщо не сказати відвертіше — безгосподарністю, — пояснюють фахівці аудитслужби Хмельницького управління, — уявіть, що ваше видання надрукувало тираж і замість того, щоб реалізовувати продукцію, газети осіли на складі».
«Скільки» і «коли» — головні принципи роботи підприємства, яке “заточене” на оборонний комплекс країни. Тут повинна панувати повна підзвітність, злагодженість і дисципліна, адже мова йде не про меблевий завод чи кондитерську фабрику. Це все ж таки стратегічне підприємство, від якого залежить обороноздатність країни, яка, наголосимо, перебуває в збройному конфлікті.
Не менш цікавим моментом в аудиторському звіті є тендери, що проводяться підприємством. Порушуючи процедуру закупівлі, підприємство придбало продукцію в одного постачальника, без розгляду альтернативних пропозицій. Сталь обійшлася заводу за ціною в... 165 тисяч гривень за тонну. В той же час, як зазначили аудитори, кілька фірм, які також відправили пропозиції на тендерну процедуру, пропонували сталь за ціною від... 42 до 46 тисяч гривень за тонну. За підрахунками фахівців аудитслужби, такий торг завдав шкоди заводу в розмірі 442 тисячі гривень. І це тільки одна процедура закупівлі.
Не менш «раціональними» були й інші витрати підприємства. Так, у 2018 році воно відправило заступника директора у відрядження на міжнародну виставку у Нюрнберг.
Тематика заходу — мисливська та спортивна озброєння, спорядження для туризму та активного відпочинку (IWA Outdoor Classics 2018). Що забув представник українського військового заводу на цивільній виставці? Можливо, в такий спосіб йому дали можливість відпочити від тяжких заводських буднів? І все б чудово, якби цей вояж не був оплачений бюджетними грошима платників податків. Втім, аргументованих пояснень від керівництва заводу аудитори так і не отримали.
З інших порушень фінансової дисципліни, які відображені в звіті:
— 1,2 мільйона гривень витрат внаслідок допущеного виробничого браку (зокрема, через значне зношення виробничих потужностей);
— 200 тисяч гривень витрат на участь у виставках, форумах та семінарах (договори укладалися з приватними особами та компаніями при наявності в штаті відповідальних, кваліфіковані фахівців, які зобов’язані займатися подібним юридичним супроводом);
— понад 3 мільйони гривень виявилися замороженими, через розміщення коштів у банку з нестійким фінансовим станом (АТ «Банк Фінанси та кредит»);
— 180 тисяч гривень оплати, завищеної підрядником при ремонті огорожі.
Крихітні зарплати, яких не виплачують
У той же час завод має серйозні проблеми з виплатою зарплат своїм працівникам. Загальний борг на момент складання аудиту становив понад 3,6 мільйона гривень. У цілому на підприємстві працює 267 осіб.
Втім, це цілком типова ситуація для підприємств Укроборонпрому. Заводи оборонного гіганта стійко утримують малопочесне лідерство в рейтингу підприємств-боржників. Згідно з державним реєстром боржників станом на початок поточного року, десятки заводів концерну винні сотні мільйонів гривень своїм співробітникам. Зміївський ремонтний енергомеханічний завод в Харківській області тримає працівників без зарплат уже... 10 місяців, а загальний борг на 1 січня 2019 р досяг 4,2 мільйона гривень. Харківське державне авіаційне підприємство не платить... 13 місяців і накопитчило борг у розмірі 180 мільйонів гривень. У «лідерах» також столичні заводи. Приміром, «Маяк» винен заводчанам 10 млн. грн. НДІ «Квант» — 15,6 млн. А «Буревісник» за майже чотири роки не виплатив жодної копійки.
Ті, кому все-таки пощастило отримувати зарплату більш-менш без затримок, навряд чи можуть похвалитися її розміром. У середньому оклади по галузі становлять 7-8 тисяч. Це не дотягує навіть до середнього рівня українських зарплат по країні. Низькі оклади провокують відплив кадрів. Найчастіше люди переходять в «цивільний» сектор, де зарплати в два рази вище, інші шукають кращої долі за кордоном. Це призводить до старіння трудових ресурсів. Молоді кадри на підприємство не поспішають, без особливого ентузіазму оцінюючи убогу матеріальну винагороду за свою працю.
Ці надзвичайно важливі проблеми, які практично ніде не обговорюються і губляться у словоблудді влади про «відродження армії». Кадрова проблема, брак кваліфікованих фахівців може стати куди більш серйозним викликом для оборонної промисловості, значнішою навіть, ніж зношеність обладнання і вкладення коштів у модернізацію підприємств. Гроші знайти можна, а ось повернути спеців з-за кордону навряд чи...
Окремої уваги в цитованому нами звіті Держаудитслужби заслуговує частина про додаткові витрати заводу точної механіки на ремонт гармат, які повернули через несправність. Протягом 2017-2018 рр. на підприємство були повернуті 50 гармат ЗТМ-2. Додаткові витрати на ці вироби склали 470 тисяч гривень. У 47 випадках, проблема була не в заводському браку. Фахівці заводу спільно з представниками Міністерства оборони і Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів встановили, що причина поломок у використанні прострочених боєприпасів 1984-1990 рр. виробництва. Боєприпаси «з надмірним тиском порохових газів» стали причиною пошкоджень деталей групи затвора (казенників, затворів і екстракторів). Варто зазначити, що гарантія ЗТМ-2 становить 5 років або 6000 пострілів.
Із огляду на те, що почастішали надзвичайні пригоди на армійських складах і те, що єдиний патронний завод залишився у непідконтрольній Україні Луганській області, питання забезпечення Збройних сил боєприпасами рівне життю чи смерті. Керівництво МО, зокрема, міністр Степан Полторак анонсував будівництво патронного заводу ще в 2017 р. Надворі вже — 2019 р., а на об’єкті ще й кіт не валявся.
Звичайно, дехто з керівників держави сподівається на значні запаси озброєння і боєприпасів, які залишилися на території України після СРСР. Але чи безмежні засіки покійної колишньої імперії?
Пусті слова, а не реальні справи
Президент України Петро Порошенко ставить собі в заслугу відродження української армії. Втім, армія — це не тільки «одягнений, взутий і нагодований солдат», про якого невпинно твердить Петро Олексійович. Якщо уважно придивитися, то з’ясується, що в ЗСУ спостерігається серйозний кадровий голод через низькі зарплати: вітчизняний ВПК тупцює на місці, не пропонуючи ніяких нових технічних розробок і повільно деградує з іншими промисловими секторами. Фахівці оборонних заводів сидять без зарплат, кращі виїжджають за кордон. Склади з боєприпасами вибухають за
загадкових обставин, а війська стріляють простроченими патронами.
Звичайно, армія і ВПК — теми набагато складніші і багатогранніші і, звісно, вимагають особливої уваги, якісного планування та стратегічного рівня мислення. Нинішні еліти такими якостями, на жаль, не володіють. Може, звідти й усі наші біди.
Gismeteo 
