Курси валют

Тема львівського сміття давно вийшла з топів новин у ЗМІ. Ситуація з його вивезенням зі столиці західної України стабілізувалася, а інформаційна напруга навколо тематики спала після повідомлення про виділення Львову кредитної лінії на будівництво сміттєпереробного заводу. Проте скандали зі львівським сміттям продовжують час від часу розбурхувати інформаційний простір. Але ще цікавіше те, що в умовах «сміттєвої кризи» окремі бізнесмени створили досить успішні «схеми» заробітку...

Звалище загальноукраїнських масштабів
У першу чергу відлуння торішньої сміттєвої кризи відгукується скандалами з незаконним скиданням сміття, здавалося б, у найнесподіваніших і віддалених від Львівщини областях. Нещодавно 12 тонн львівських «гостинців» виявили в селі Степ Борзнянського району Чернігівської області. Місцеві жителі помітили підозрілу машину і відразу повідомили поліцію. Водій сміттєвоза був спійманий на гарячому і не заперечував своєї провини.
Склад львівського сміття в ангарах колишньої ракетної частини був виявлений у Коростенському районі на Житомирщині. Про це на сторінці в Фейсбуці написав депутат Житомирської обласної ради Віталій Науменко. «На території колишньої військової ракетної частини з’явилося підприємство, яке приймає «львівське» сміття, яке ховає в ангарах», — повідомив Науменко. За словами власника підприємства, він збирається встановити сортувальну лінію і фільтрувати відходи. Втім депутат висловив сумнів в успіху і прозорості цієї витівки.
Власне, нещодавно львівські «подарунки» знаходили у себе на полях і фермери з Полонського району.
Випадки несанкціонованого скидання сміття відносять до несумлінності компаній-перевізників, які заробляють на транспортуванні відходів. Формально, за документами сміття потрапляє на полігони, з якими підписано договір про їх прийом, але за фактом воно туди не доїжджає. Компанія отримує економію на бензині і доставці, на папері сміття доставлене на відповідний полігон, а в дійсності викинуте  вночі  посеред тихого поля чи  пасовища.
Однак існують і більш хитромудрі схеми заробітку на львівському смітті. В них відзначилася і Хмельниччина.
Сміттєвий пакт
У розпал львівської сміттєвої кризи, влада міста гарячково намагалася домовитися з близькими і не дуже сусідами про прийом ТПВ. Пошуки допомоги заводили керівництво Львова навіть далеко за межі прилеглих районних центрів і сусідніх областей. Активні спроби мерії Львова знайти рятувальний оазис для прийому сміття завели її в Хмельницьку область. Пропозиції про співпрацю надходили в невеликі районні центри і, власне, до самого Хмельницького. Обласний центр рішуче відмовив через існуючі проблеми з перевантаженістю власного полігону. Але рука допомоги львівським прохачам знайшлася в особі міськради Старокостянтинова.
В березні минулого року місцевий Комбінат комунальних підприємств підписав із «Львівспецкомунтрансом» договір про прийом сміття. Цікаво, що громадськості про це стало відомо вже після того, як сміття фактично стали привозити на місцевий полігон. Цікаво, що за місяць до підписання угоди, Хмельницька ОДА опублікувала перелік обласних полігонів ТПВ, які перебували в критичному стані, серед них був і старокостянтинівський. Проте угоді це не завадило.
Підписаний договір був пробним і передбачав прийом незначних обсягів. Але після нетривалої перерви, в квітні 2017 року Комбінат комунальних підприємств підписує новий договір. Згідно з умовами, ціна за прийом сміття становила 500 гривень за тонну, а полігон зобов’язався щодня приймати по п’ятдесят тонн. Термін дії договору — до 1 червня 2018 р. Тобто, вага договору в грошовому еквіваленті складала майже 2 мільйони гривень. Однак, як тільки угода стала предметом публічним, виникли питання.
Крім старокостянтинівських комунальників і «Львівспецкомунтрансу» серед підписантів документа значилися ще дві компанії. Львівська фірма «ДВ-Екосвіт», на яку покладалася доставка сміття в Старокостянтинів і «Екостаркон». За угодою, остання структура отримувала 282 гривні з тонни львівського сміття (тільки 218 гривень призначалися безпосередньо комунальникам).
Крім туманних зобов’язань «Екостаркона», прописаних в угоді, звертає на себе увагу факт, що очолює цю фірму людина, яка близька до мера Старокостянтинова Миколи Мельничука. Директор Василь Пецух на виборах у 2014 році очолював штаб міського голови.
У місті почалися акції протесту під гаслом «Старокостянтинів — не смітник!», Місцеві жителі чергували біля полігону і блокували транспорт зі сміттям. Внаслідок тиску, Старокостянтинівська міська рада була змушена проголосувати за рішення, яке зобов’язувало комунальне підприємство призупинити дію контракту. Але перемога протестуючих була короткочасною, пізніше комунальники через суд домоглися рішення про відновлення дії контракту, пославшись на те, що міськрада неправомірно втрутилася в їхню господарську діяльність.
Сміттєві тузи містечкового розливу
Поки громадськість протестувала, влада міста виконувала ідею прийому львівського сміття як інвестиційну програму. Згідно з прожектом комунальників і місцевих керманичів, «вмонтований» у сміттєву схему «Екостаркон» повинен залучати інвесторів для проекту з будівництва сучасного полігону ТПВ, а гроші, які отримує ця фірма в рамках договору, повинні піти на попередні роботи з його облаштування. Кінцевою метою проекту є створення сучасного полігону ТПВ з урахуванням усіх норм біологічної, хімічної та фізичної стабілізації сміття. Інвестор зобов’язується: спорудити огорожу навколо полігону, оснастити його ваговим комплексом, побудувати гаражі і майстерню, цех з виробництва полімерних будівельних матеріалів, встановити сортувальну лінію, майданчик для дегазації, резервуар для очистки інфільтратів (рідини) і потужності для генерації і виробництва електроенергії з біогазу. Загальна вартість проекту влади оцінили майже 20 мільйонів євро.
Але для початку зупинимося на персоналіях вищеназваних фірм сміттєвої угоди.
Серед засновників згаданого «Екостаркона» є вельми цікаві персони. Наприклад, Валерій Миронов. Ця людина має досить тісні бізнес-відносини з колишнім віце-президентом покійного «Родовід-банку» Сергія Дядечка, якого, в свою чергу, пов’язують зі структурами екс-нардепа «регіонала» Юрія Іванющенка. Бізнес-інтереси також пов’язують пана Миронова зі скандально відомою компанією «Інвестбудсервіс». Свого часу фірма потрапила в епіцентр скандалу із закупівлею китайських труб для «Укргазвидобування». Держструктура оплатила поставки, але так і не отримала їх.
Ще один засновник «Екостаркона» — Ігор Кущинський, який називає себе «великим другом» мера Мельничука, разом з яким стояв на майдані в 2014 році.
Цікаво, що засновники «Екостаркона», рекламуючи свій проект модернізації полігону, посилалися на досвід співпраці з Новоградом-Волинським, де здійснюють подібну задумку. Разом із тим у Новограді-Волинському, розповідаючи те ж саме, інвестори посилаються вже на досвід роботи в... Старокостянтинові. Отакої!
Інша фірма-фігурант «сміттєвої угоди» Львова і Старокостянтинова, «ДВ- Екосвіт», як уже було сказано, займається транспортуванням сміття і теж має донбаські корені. Засновник компанії Олександр Василянський раніше керував відомої фірмою «Укрекологія», яка однією з перших почала сортувати сміття, встановлюючи роздільні контейнери. Ще одна фірма Василянського — «Ком- Еко-Львів» — просуває ідею будівництва сортувального заводу в Бориславі.
Інвестор, який насправді... не інвестор
У всій цій історії домовленостей нахапали одну важливу деталь, власне, того самого рятівного інвестора. І, здавалося, він знайшовся. Як головну тягову силу місцева влада рекламували українсько-чеську компанію «Валбек». Але все виявилося далеко не так, як спочатку виглядало.
Вся ця сміттєва справа закінчилася відкриттям справи кримінальної місцевою прокуратурою за ч. 3 ст. 191 ККУ «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групи осіб». Фактично, правоохоронці ведуть лінію про неправомірне отримання грошей від сміттєвого договору «Екостарконом», яку громадськість із самого початку називала «фірмою- прокладкою». Формально силовики не озвучували суму, яка внаслідок «схеми» дісталася «Екостаркону», але наші джерела говорять про понад 1,5 мільйона гривень.
А ще стало відомо, що українсько-чеська компанія «Валбек» була заявлена як основний інвестор лише номінально і озвучили її участь у проекті, скоріше, з метою надати проекту респектабельності, мовляв, у фінансуванні будівництва полігону бере участь іноземний капітал. «Валбек» виконала лише проектувальні роботи, провела геологічні і геодезичні дослідження для проведення робіт з рекультивації, а також підготувала проекти, які повинні були стати пропозицією для реальних інвесторів.
Проведені переговори і консультації з представниками чеських та ізраїльських фірм, що займаються переробкою сміття. Але «Екостаркон» не зацікавили ці пропозиції, а в самій компанії не поспішали з реалізацією взятих на себе зобов’язань і власними пошуками інвестицій під будівництво полігону ТПВ. Більш того, «Екостаркон» не розплатилася з українсько-чеською компанією за надані послуги. Після цього «Валбек» вийшов з участі в проекті.
Зважаючи на вищесказане, схоже, що ми ведемо розмову про банальну схему розпилу грошей і примітивну змову, але суть у тому, що такими прикладами перекручується дійсно непогана ідея. Поки Львів (або інше велике місто) готове платити живі гроші за прийом своїх відходів, маленькі райцентри і створені об’єднані громади могли б скористатися цією ситуацією для впровадження інвестиційних проектів, принаймні, намагатися налагоджувати хоча б прості технології сортування сміття, що також принесе дохід (відбір пластику, скла, паперу, металів і т. п). Це могло б бути дійсно корисним рішенням сміттєвої проблеми для невеликих громад, які не мають ресурсів для таких завдань. Але корупція, схоже, все-таки понад усе.