Прикро нині дивитися на колись вельми потужний економічно районний центр Городок. Раніше, без особливого пафосу, це місто можна було назвати добре розвиненим промисловим осередком, бо діяли одинадцять виробництв. На жаль, лише одиниці більш-менш дожили до наших днів. Тепер працюючі заводи в Городку можна порахувати на пальцях однієї руки і пальців знадобиться загинати не дуже багато.
Життя вже не таке солодке
Рік тому «Подільські вісті» писали про невеселу долю Городоцького цукрового заводу № 2. Коротко нагадаємо зміст того матеріалу. Після 1997 року цукроварня пережила ряд реорганізацій і в кінцевому результаті її власником стала волинська фірма «Луга-Нова». Кілька років завод таки пропрацював у руках нових держателів, але в 2008 році цукровий завод повністю припинив випускати продукцію. Кілька років невизначеності, і у 2011 році волиняни обіцяють знову запустити завод, але з однією умовою. Потрібна була сировина, тож «Луга-Нова» кинула клич місцевим аграріям посилено концентруватися на вирощенні цукрових буряків.
Аграрії послухали цукроварів, але дарма, завод так і не запрацював. Мусили власники щедрих врожаїв возити свій буряк аж у Наркевичі і Чортків. Волинські бізнесмени ще кілька років поспіль годували Городоцький район і сам Городок обіцянками про відновлення роботи заводу «вже в наступному сезоні». Була така обіцянка і в 2014 році. Тоді в районі засіяли більше 5 тисяч га цукрових буряків, а сама «Луга-Нова» під завантаження потужностей власного заводу спромоглася лише на 61 га. Навіть до найбільш необізнаних тоді вже дійшло, що цукроварню запускати ніхто не збирається.
«Луга-Нова» – дочірня компанія ПП «Універсам», належить впливовому бізнесмену і народному депутату попередніх скликань з міста Володимира-Волинського Сергію Ковальчуку. Ковальчук окрім агробізнесу має ще мережу автозаправок «Укр-Петроль». Хоча він мав безпосередній стосунок до бізнесу «сім’ї» Януковича, проте доволі комфортно почуває себе і зараз.
За рік часу ситуація кардинально не змінилася, волиняни продовжують утримувати завод у виробничих заручниках. Фактично, на даний момент, Городоцький цукровий завод є цілковитим «трупом». Реанімувати виробництво на ньому вже неможливо.
Як і минулого разу, ми спробували оглянути територію заводу. Той же охоронець, який зустрічав нас минулого року, вже привітно, тримаючи чашку кави, сказав відомі слова: «Нічого проти вас не маю, але робота є робота, просто сказали нікого не пускати».
Хоча завод де-факто мертвий і реанімації не підлягає, де-юре, на папері, підприємство перебуває в цілком робочому стані — хоч завтра відкривай цехи і випускай продукцію. Такий собі «живий труп», який «Луга-Нова» використовує як банківську заставу. А чому б ні, за документами завод працездатний, а це хороший актив, який формально можна використовувати як розмінну карту. От тільки Городку від цього ніякого зиску. Скоріше навпаки.
Однак і до сьогоднішнього дня «Луга-Нова» не припиняє роздавати старих обіцянок: «Сійте буряк, а ми от-от відкриємо завод». У черговий раз намагалися загравати з керівництвом району. Але місцеві чиновники і особисто голова райдержадміністрації Віталій Кропивницький чудово розуміють ціну обіцянок-цяцянок.
Ностальгія
Це підприємство продовжує жити і працювати. Люди старшого покоління добре знають, що таке городоцьке згущене молоко. Ледь не весь Радянський Союз з величезним задоволенням смакував і знав бренд з Городка. Постачали ці солодощі і в дружні СРСР країни, тож і сам товариш Фідель Кастро знав про славне місто Городок, де роблять смачне згущене молоко.
Втім, час і умови «дикого капіталізму» не пощадили і це підприємство. Зупинку роботи цукрового заводу сповна відчули і «молочники». Молочно-консервний і цукровий мали вельми взаємовигідну кооперацію. Виробники згущеного молока постачали цукроварам надлишки згенерованої електроенергії, а ті розраховувалися гарячим паром, на якому «молочники» випаровували свою продукцію. Схема була логічною і добре налагодженою, але сталося як сталося.
Становище молочно-консервного, хоч і далеке від ідеального, але позитивні тенденції є. В 2013 році завод викупило ТОВ «Мілк Ворд». Справи у попередників йшли не дуже добре, але новим власникам вдалося відновити виробничий процес. Чимало зусиль для реанімування заводу, виведення його із виробничої сплячки доклав новий директор — Дмитро Жорнік. Молодий, амбітний управлінець зробив все, аби на заводі знову варилося, кипіло, диміло, грюкало-стукало — загалом йшла робота.
Звісно, не все так добре, постійно підприємство не працює, є так звані технологічні перерви. Проблема в нестачі сировини. За попередні роки простою підприємство втратило свою традиційну сировинну базу, яку, скориставшись нагодою, перехопили конкуренти. Дмитро Миколайович каже, що знайти зараз якісне молоко – справа не з простих, тому завод не може працювати на повну потужність.
Втім, завод не стоїть, а це головне. Зараз там працює 115 людей, об’єм виробництва продукції – близько мільйона умовних банок за місяць (в 2013 році починали лише зі 150 тисяч банок за місяць). Продукція користується попитом в Україні і за кордоном. На експорт наше згущене молоко прямує до США, Канади, Ізраїлю, Казахстану, Узбекистану тощо. І це не дивно, адже в колишніх республіках СРСР і країнах, де є велика україно-російська діаспора, усі дуже добре пам’ятають бренд городоцької «згущенки».
В планах підприємства — вийти з продукцією на ринок Африки і Євросоюзу. Були у заводу контракти з фірмами, які постачали згущене молоко для військових. Загалом виробили і направили 2,5 мільйона банок для армії. Для солдата згущене молоко — маленька втіха, якою можна трошки підсолодити важкі військові будні.
Чорно-білі смуги економіки Городка
Перед нами два класичних приклади ведення бізнесу, які дуже просто ілюструють «що таке добре і що таке погано». «Луга-Нова» використовує цукровий завод як цінний баласт, яким можна маніпулювати як банківською заставою і шантажувати керівництво району. Відповідально ці хлопці працювати не хочуть і не збираються. У «Мілк Ворда» підхід інший: «Ми працюємо, заробляємо гроші, але чесно, відкрито і прозоро». Городку це приносить податки і робочі місця, отже, погодьтеся, позиція набагато конструктивніша.
Тож бізнес буває різний, наш приклад, як кажуть в Одесі — це дві великі різниці.
Gismeteo 
