16 березня свій славний ювілей відзначив житель села Рідкодуби Чорноострівської громади Василь Григорович ДЗЯДУХ. Теплі вітальні слова і подарунки в цей особливий день приймав іменинник з нагоди свого 90-річчя.

Василь Григорович народився 1934 року на Летичівщині, в селі Чапля у бідній багатодітній сім’ї, розповідають у Чорноострівській селищній раді. Він був наймолодшим із чотирьох дітей. Мати працювала в колгоспі, в городній бригаді, за що була нагороджена медаллю «За доблесну працю». У дитинстві навіть прислужувала в далеких родичів-панів, де й навчилася готувати смачних страв. Пізніше її наймали куховарити на різні події. Батько працював у колгоспі, доглядав там коней. Він мав золоті руки: виконував різні роботи інструментом по обробці дерева, сам змайстрував жорна, на яких мололи зерно та крупи. Саме завдяки ним і вижили у важкі голодні роки, бо не лише для своєї сім’ї молов борошно, а й для людей, які часто зверталися до нього. Крім того, навіть обладнав верстат, на якому займалися ткацтвом, зокрема, полотна. Цьому ремеслу він і дітей навчив.
У 1945 році Василь Дзядух пішов до першого класу сільської школи, а через два тижні навчання був переведений в другий клас, адже йому було 10 років і вмів добре читати. А от до п’ятого класу пішов через рік, бо не мав чобіт. У ті часи книжки носили в торбинці з полотна або просто під пахвою, бо портфелів не було. П’ятий, шостий і сьомий класи закінчив на відмінно і був нагороджений Грамотами. За період навчання часто виступав у сільському клубі — розказував вірші та гуморески.
Тоді ані в селі, ані в школі не було бібліотеки, лише на колгосп приходили деякі книжки, котрі передавали до школи. Тож вирішили створити шкільну бібліотеку. Разом із вчителькою зробили облік усіх книг, завели журнал, розмістили в шафах. Василь Григорович став завідувачем шкільної бібліотеки і працював у ній до кінця свого навчання в школі. Після закінчення 7 класу трудився обліковцем у тракторній бригаді.
Не боявся ніколи роботи, тож завжди допомагав батькам випасати корови, збирати в колгоспі буряки, сіяти коноплі та виготовляти полотно.
Ще зі школи він мріяв стати вчителем, тож вступив до Хмельницького педагогічного училища. Далі була служба в армії, після чого він закінчив у ньому навчання.
Його педагогічна діяльність розпочалася у 1958 році, розповідають далі у Чорноострівській селищній раді. Так, він прийшов до Удрієвецької середньої школи, що на Ярмолинеччині. Викладав уроки фізкультури. Далі працював у Томашівській восьмирічці, був завучем.
Однак здібності до математики спонукали Василя Григоровича закінчити на відмінно заочно Кам’янець-Подільський інститут. І після закінчення навчання він викладав її у Томашівській школі. Крім того, вів місцеве радіомовлення, також додатково викладав уроки математики і фізики у вечірній школі. Потім працював вчителем математики і фізики в Удрієвецькій школі.
39 років — саме стільки налічує його педагогічний стаж. Удостоєний Василь Дзядух і посвідчення «Ветеран праці».
Працюючи в Удріївцях на Дунаєвеччині, зустрів свою долю — Марію, з якою і побралися у 1956-му. В подружжя народилася донька Валентина. Разом із дружиною працювали в Томашівській середній школі.
Тішиться Василь Григорович двом онукам і трьом правнукам.
Із 2014 року проживає разом із донькою у селі Рідкодуби Хмельницького району. У селищній раді підсумовують, що ювіляр жодної хвилинки не сидить без роботи. Уміло виготовляє кошики з лози, віники із проса, вирощує бджіл, допомагає по господарству, пише вірші та навіть викладає правнукам математику.
З роси й води Вам, Василю Григоровичу. Дай Боже, дочекатися і ста!