Таку назву має авторська документальна експозиція світлин Олександра Синиці, присвячена 12-ій річниці Революції Гідності. Відкриття її відбулося у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва. Для Олександра Синиці, відомого київського фотокореспондента агенства УНІАН, це не просто дата у календарі, це жива пам’ять про тих, хто у запеклій боротьбі виборював наше європейське майбутнє.
Ця миловидна, привітна жінка часто переступає поріг ради ветеранів смт Чемерівці, щоб долучитися до дуже важливої справи – роботи на благо ветеранської організації регіону. Тут вона майже кожного дня зустрічається з людьми, спілкується з ними, допомагає, підтримує, консультує, як вирішити те чи інше питання.
Сезон грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій продовжується, тому в Хмельницькому обласному центрі профілактики та контролю хвороб нагадали, як розпізнати грип, аби за потреби вчасно розпочати лікування.
23 лютого близько 12:00 години на дорозі сполученням «Шепетівка — Полонне — Бердичів» поблизу села Хролин Шепетівського району сталася жахлива ДТП. Про це повідомили в Головному управлінні Нацполіції у області.
У дні, коли країна знову згадує Майдан, коли на фронті гинуть українські воїни, а ворог продовжує обстрілювати мирні міста й об’єкти енергетики, особливо гостро відчувається ціна свободи. Майдан став для мільйонів українців точкою неповернення — місцем, де гартувалися переконання, народжувалася відповідальність і визрівала готовність стояти до кінця. Серед них був і Микола КУКУРУЗА — підприємець і волонтер з Полонного, для якого ці події стали життєвим Рубіконом і визначили подальшу долю.
Але він не сам розділився, як буває з ураганами, землетрусами чи виверженнями вулканів. Ні! Його розшматувала країна, яка за висловом кремлівського сірого чоловічка, «ведьот міролюбівую політіку». Таку «міролюбівую», що влаштувала пекло всім в Україні сущим, розпочавши те, у що до останнього не хотілося вірити. У когось те пекло більше, у когось – менше. А в когось, окрім пекла, вже нічого й не залишилося – ні батьківщини, ні власного дому, ні рідних, ні близьких, а самі вони вважають за щастя мати шматок хліба на чужому столі…
І падав сніг… Повільно і велично,
Сідав на лави, на ялинки і дроти.
Після тепла оселі так незвично
По цій красі у чоботах пройти!
І падав сніг… Лапатий, наче вата:
Він прикрашав всі вулиці й двори.
Зима прийшла — весела і багата
На радість і дорослим, й дітвори.
І падав сніг… Закоханим на втіху,
Бо прикривав від заздрісних очей
І соромливо присідав на стріху,
На огорожі, дерево й людей.
І падав сніг… Як спомин, як минуле,
Як сон, обірваний на ранок вмить,
Як терпка згадка про давно забуте,
Що досі в серці скалкою щемить…
На теренах Хмельниччини фашистські загарбники аж 1011 днів і ночей чинили масові безчинства (з 29.06.1941 р. по 04.04.1944 року).
Родину Бухалів щиро шанували у селі Дударків Бориспільського району, що на Київщині, йшли до них по добре слово і пораду. А вони щедрі та привітні не тільки до родичів, а й до усіх, хто до них звертався. І батьки вони хороші. Купали ревно своїх дітей у любові та достатку.
У той час, коли Україну накрила чорна хмара повномасштабної війни, Антон Кутицький працював у Польщі. Не вагався ані хвилини, поспішив на захист рідної землі. Пройшов крізь пекельний вогонь випробувань. Мужній воїн не залишав позиції 243 дні, перебуваючи під постійним прицілом ворога.