Принаймні для вуха українця, бо ж не чується, не читається у ньому нічого зрозумілого — етимологія його непрозора й неочевидна. Та це вже звичне явище для останнього десятиліття, адже засилля іншомовних слів в українській мові стало майже нормою попри всі застороги відомих філологів. І відбувається це зовсім не через лексичну бідність солов’їної, а через стрімку появу в нашій буденності нових понять, пристроїв і явищ, для яких немає звичних назв і ще не підібрані відповідники. Переконаний, що наші гострослови швиденько пропустять крізь жорна українського гумору та іронії і це новомодне словечко, винесене в заголовок, надавши йому національного колориту, як сталося, до прикладу, з безбарвним заокеанським англіцизмом «окей» (okay), який, українізувавшись, став барвистим «океєчки»!
Читати далі